Сучасна СЗД (система зберігання даних) – це рішення, яке може адаптуватися під різноманітні бізнес-завдання, бюджетні обмеження та технічні вимоги.
Класифікація серверів СЗД здійснюється за кількома ключовими ознаками – це використовувана технологія зберігання, спосіб масштабування та архітектура доступу до даних. Якщо ви будете розуміти основні відмінності між різними типами серверів СЗД, то зможете вибрати на сайті IT-Solutions.ua оптимальне рішення для свого бізнесу та конкретних завдань підприємства.
Найбільш фундаментальний поділ СЗД відбувається за рівнем доступу до даних. Виділяють файлові, об’єктні та блокові системи зберігання даних СЗД. Блокові сервери СЗД працюють з даними на рівні блоків, мінімальних одиниць інформації. Вони надають серверам доступ до логічних блоків, як якщо б це були локальні диски. Файлові СЗД оперують звичними файлами і папками, надаючи доступ по мережевих протоколах. Це ідеальне рішення для зберігання документів, проектних файлів і організації спільних просторів для роботи відділів.
Об’єктні системи СЗД зберігають дані як об’єкти, єдині одиниці з метаданими і унікальним ідентифікатором. Такий підхід забезпечує чудову масштабованість і ефективність для роботи з неструктурованими даними. За технологічним виконанням сервери СЗД поділяються на дискові масиви, гібридні системи та системи на основі флеш-пам’яті. Перший варіант традиційно використовує жорсткий диск, забезпечуючи великий обсяг зберігання при відносно невисокій вартості. Вони підходять для архівних даних і додатків, не критичних до швидкості відгуку. Гібридні системи поєднують в собі і традиційні жорсткі диски, і високопродуктивні флеш-накопичувачі.
Флеш-системи, побудовані виключно на SSD-накопичувачах, пропонують максимальну продуктивність, мінімальне енергоспоживання і високу надійність. Безсумнівно, вартість такого сервера СЗД буде досить високою, але це стандарт для критично важливих додатків, які вимагають найвищої швидкості обробки транзакцій. На окрему увагу заслуговують конвергентні та гіперконвергентні системи.
Конвергентні інфраструктури об’єднують обчислювальні ресурси мережі зберігання даних і систему зберігання в єдиний попередньо протестований комплекс. Гіперконвергентні системи роблять наступний крок, повністю віртуалізуючи всі компоненти інфраструктури і керуючи ними через єдиний інтерфейс.
